У середині XIX століття Європою прокотилася хвиля національних революцій. Національний рух торкнувся й буковинців, насамперед румунів. Одним із керівників національного румунського руху в Австрії був єпископ Германштадта Андрій (Шагуна), який висунув вимогу створити на основі румунських православних єпархій Австрії окрему митрополію, незалежну від сербської ієрархії. На той час єпископом Чернівецьким і Буковинським був Євген (Гакман), який виступив проти входження Буковинської єпархії в таку митрополію, оскільки вважав, що цим будуть обмежені права русинів (українців) Буковини.
1864 року відбувся Синод Православної Церкви в Австрії. На ньому було ухвалено рішення створити з трьох румунських єпархій Австрії Семигородську (румунську) митрополію. Буковинська єпархія не ввійшла до її складу, але питання щодо неї залишилося відкритим. Більшість православних єпархій Австрії підпорядковувалися Сербському патріархові. Три єпархії становили Румунську митрополію. Крім них, залишалися ще дві єпархії: Буковинська й Далматинська. Єпископ Євгеній (Гакман), аби протистояти приєднанню Буковинської єпархії до Семигородської митрополії, висунув план створення на основі Чернівецької єпархії окремої православної митрополії в Австрії. Для здійснення цього плану до Буковинської єпархії потрібно було приєднати Далматинську. 1870 року Далматинська єпархія була розділена на дві, а Чернівецький архієрей одержав титул архієпископа.
23 січня 1873 року вийшов імператорський декрет, відповідно до якого була утворена незалежна Буковинська митрополія, а митрополиту Євгенію було надано титул - архієпископ Чернівецький, митрополит Буковини й Далмації. На жаль, архієпископ Євгеній 31 березня 1873 року помер у Відні, не встигши посісти нову посаду. Його наступники продовжували проводити політику розвитку буковинської церкви та підтримки українського руху.
|
