Були часи, коли дорога Берегомет – перевал Шурдин – Селетин – Сторонець-Путилів була
єдиним шляхом, що зв'язував Буковинську Гуцульщину з цивілізацією.
Збудована в австрійський період, сьогодні, враховуючи її складність,
вона відкрита для проїзду у весінньо-літньо-осінній період. А після
страшної повені у 2008 році, коли було зруйнована головна дорога до
Путили через Вижницю і Ростоки, стара Шурдинська дорога фактично
слугувала «дорогою життя» для постраждалої від негоди Путильщини.
Дорога починається від Берегомету на Сереті. До Долішнього Шепоту вона асфальтова, далі починається отакий грейдер:
Перший населений пункт – хутір Лекечі.
Тут, в кілометрі від дороги ліворуч знаходиться відома туристична база з
однойменною назвою – дуже зручне та приємне місце для гірського
відпочинку, яке одночасно може служити відправною базою для пішохідних
подорожей Національним природним парком «Вижницький». Але ціни –
пробачте мене! Здається не лише Мигове чи Німчич, а й Буковель
відпочиває!
Чинному Президентові б сподобалося:
По дорозі на турбазу зустрінеться місцева природна пам’ятка – Лекечинські скелі:
В наступному селі Лопушна,
що відноситься до Долішньошепотської сільради, збереглася стара
дерев’яна церква Святої Варвари. Побудована у 1872 році, вона зазнала
перебудови у 1998 роком у зв’язку з її аварійним станом. Сьогодні
двозаломні верхи з куполами, що нагадують луковиці, вкриті бляхою, а
стіни оббиті свіжим деревом.
В Долішньому Шепоті зараз
немає на що дивитися. Колись була залізниця. Кажуть, ще десь залишилися
старі рейки. Проте навколо – маса цікавих природний об’єктів для
любителів гірського туризму: Лопушнянські водоспади, скелі Канашки,
Серетські скелі, урочище Чимирнарське з водоспадами Чимирнарський Нижній
Гук та Чимирнарський Гук.
В
центрі села стоїть дерев’яна триверха церква Святого Іллі (хоча деревом
вона і не пахне). Побудована вперше у 1891 році, вона згоріла у 1975
році. Церкву відбудували у 1992 році.
При
виїзді з Долишнього Шепоту асфальт закінчується. Далі – складний 22-х
кілометровий підйом на перевал Шурдин, про що сповіщає попереджувальний
дороговказ.
Власне,
ні я, ні моє авто великої складності у штурмування перевалу не
помітили. Так, складний, але цілком піддається траверсуванню навіть
такому недосвідченому водію, як я. Напевне, тому що далі на нас чекали
більш складніші перевали, у порівнянні з якими підйом на Шурдин казався
Андріївським узвозом :)
ПЕРЕВАЛ ШУРДИН
є найвище розташованим в Україні автомобільним перевалом. Його висота
становить 1173 метри над рівнем моря. Крім того, перевал є свідком
знаменитого «Брусиловському прориву» через Карпатські гори під час
Першої світовою війни, про що сьогодні нагадує капличка, споруджена в
пам'ять про загиблих російських солдатів. З перевалу можна насолодитися
справжніми карпатськими краєвидами, а краще – забратися на гору Магура
(1313 метрів), що височіє поруч з перевалом на схід від нього. Звідси
всі Буковинські Карпати – як на долоні. Перевал є також кордоном
Путильського і Вижницького районів.
Стара напівзруйнована колиба біля перевалу:
Спуск з перевалу відкриває ще більш привабливіші краєвиди:
З перевалу дорога спускаються повз хребет Червоний Діл у долину річки Сарата, де розташоване невелике прикордонне село Руська. Хутір Фошки на спуску до Руської:
Стоп! Тут починається прикордонна смуга. На заставі – нікого. Ідемо далі.
Маленьке село ще живе завдяки контрольно-пропускному пункту.
Центр Руської. Пам’ятник освободітєлю і дороговкази:
Річка Сучава – природній кордон Північної і Південної Буковини, державний кордон України і Румунії:
|